Найпростіша схема з дуже чутливим датчиком дозволяє реагувати на підвищення температури охолоджуваного пристрою.
Пристрій зібраний на друкованій платі.
Налагодження розпочинається підбиранням опору R1 такого номіналу, при якому кулер починає обертатись при нагріванні датчика до певної температури. На місце R1 ставимо змінний опір на 200 кОм і встановлюємо потрібний нам поріг спрацювання датчика. Датчик електрично ізолюємо від транзисторного радіатора.
При невеликих потужностях кулера транзистор VT3 не гріється і радіатора не потребує, а ще його можна помістити в потоці повітря кулера для охолодження.
Принцип роботи датчика полягає в зменшенні опору переходу колектор-емітер транзистора VT1 при його нагріванні, що призводить до відкривання складеного транзистора VT2, VT3. Напруга на кулері, досягнув певної величини, запускає його і чим більше нагрівання VT1 тим швидше обертається кулер.
Працездатність пристрою зберігається при напрузі живлення від 6,3-6,5 В з чуть більшою температурою запуску кулера.
Замість транзистора VT1 в якості датчика можна застосувати германієві діоди Д9 в кількості 3 шт., з'єднаних катодами до плюса живлення. Позитивним моментом застосування діодів є простота монтування, так як скляний корпус не потребує ізоляції від радіатора транзистора чи іншого елементу, який буде охолоджуватись. Також вони швидше реагують на зміну температури в порівнянні з транзисторами, які більш інертні через металевий корпус.
Через нестійку роботу терморегулятора в пристроях з великими імпульсними перешкодами добавив фільтр, що усунув ці проблеми.
На платі розмістив опір номіналом 2 кОм, плівкові конденсатори і регулятор запрацював коректно.