Простий двотактний підсилювач на германієвих транзисторах.

 За основу підсилювача взята схема Х. Ч. Ліна 1956 року, яка була популярна в 1960 роках і застосовувалась в промислових зразках ППНЧ.

 

 

Резистори використав дротяні, транзистори VT2 та VT3 підібрав з однаковим коефіцієнтом підсилення, так само підібрав вихідні транзистори, зібравши просту схему для перевірки. Вихідні транзистори під час перевірки монтувались на радіатор і проводились вимірювання при різних колекторних струмах, максимально до 300 мА- максимальний струм неспотвореного вихідного сигналу.

 

 

Змінюючи величину опору R2 підлаштовую напругу на ділянці колектор-емітер нижнього силового транзистора, яка повинна становити половину величини живлення схеми, одночасно контролюю спотворення синуса при збільшенні величини  сигналу. Якщо спотворення виникає  не одночасно, необхідно підібрати  транзистори. Германієвий діод VD1 формує струм спокою вихідних транзисторів, в моєму випадку 12 мА, а комбінуючи послідовне або паралельне з'єднання можна отримати різну величину струму.

 

 

 Блок живлення, який використовується в макетах, видає 15 В без навантаження.

 

 

 

 

Радіатори невеликих розмірів при невеликій гучності не гріються взагалі. 

Пробне прослуховування дуже порадувало детальним звучанням, низьких частот малувато через їх завал, тому є поле для експериментів через перспективність  та привабливість двотактної топології, порівнюючи з підсилювачем Худа, який для мене вичерпав всі свої можливості, а задоволення так і не приніс.

Вніс деякі зміни до схеми:

 

Появився конденсатор С4- вольтодобавка, С5- фільтр, бо без нього при відсутності сигналу чути збудження. Конденсатори С1 та С2 збільшили свої номінали, що підняло низькі частоти.

 

 Ще потрібно мати на увазі, що рівень низьких частот залежить від спроможностей силового трансформатора, це легко перевірити при живленні схеми від малопотужного трансформатора та з великим запасом потужності.
Продовження експериментів привело до зміни в схемі:

Так як цей підсилювач має замінити при комп'ютерний на мікросхемах К174УН7, то введено змінний резистор R9, R10- вугільний для усунення збудження при викрученні регулятора вгору, величина С1 ( МБГП-2 ) зменшена до 2 мкф.

При вимкнутому живленні і подачі на вхід синусоїдальної напруги 2В RMS на базі транзистора Т1 нижня частина синуса дещо обмежується, при напрузі 0.5 В синус нормальний. Саме резистори R1 та R2 при нинішніх номіналах покращують форму сигналу. Конденсатор С2 піднімає низькі та високі частоти, високі в більшій мірі, оптимальне значення на слух 47 мкФ. Резистор R11 дозволяє встановлювати струм спокою вихідних транзисторів,  більше значення резистора- більший струм.

Видалено резистор R7, яким вводився негативний зворотній зв'язок, на слух він зменшував високі частоти.

 На виході 1.2 Вт неспотвореного сигналу. Для чутливої акустики відкритого типу на гучномовцях 4А28, 4А32 або 10ГД-36К потужності підсилювача цілком достатньо. Звук шикарний, не втомлює.

 ______________________________________________________

03.07.2025 р.

    Прослухав на виході П201, 213-217. Останні більш потужні, а П213-215 трохи більш високочастотні, тому віддав перевагу для них, орієнтуючись за показами Speclab. На слух всі вони звучать однаково.

  VT1, VT2- МП 40-42, VT3- МП 36-38, також більш високочастотні, бажано використовувати саме їх.